Триптих

Триптих («Львівський автовокзал», «Пересадкова станція Перемишль», «Львівський вокзал») досліджує гостре напруження між присутністю і раптовою відсутністю. Робота виросла зі стосунків, розтягнутих між двома континентами, — з насичених періодів разом, які щоразу обриває відʼїзд.

Вокзали тут — поріг між протилежними реальностями: тихим, інтимним світом, спільним для двох, і раптовою вагою самотності, що осідає тієї миті, коли верх бере відстань.

Роботи розглядають «прощавай» не лише як кінець, а як простір оголеної невизначеності й остаточності. Кожен відʼїзд закриває одну реальність і починає самотню дорогу до наступної. І весь цей час розлука лишається в кожному — тихий стан, що зрештою тримає звʼязок памʼяттю й очікуванням.

Текст — Lucile